Ти не прийшов...
Весна чекала вічність.
Південний вітер хвилі марнував,
і ніс на захід висновки незвичні,
про берег знань, якого ти шукав.
Благав мене про сиві візерунки
на схилах гір.
Плямиста височінь
у брилах снів кидала подарунки
в піски надій, де щезли день і тінь.
За двадцять кіл до вісі обертання
чужі питання стримають твій біг
до ледь живого першого кохання,
що так невдало вийшло за поріг...
І тільки ти, пошарпаний в дорозі,
у світ калік знекровленим зайдеш,
щоб мить життя, залишену в облозі,
знайти в полоні вимолених меж...
Homo fallitur
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116090201616
Свидетельство о публикации №116090201616
Рецензии
Яке то щастя віднайти вас, ваші вірші серед тисячної аудиторії...
І хоч я, в більшій мірі мовчазний читач, не завжди розумію душу ваших творінь,
мені близький до душі їхній зміст...
З найкращими побажаннями добра...
Не Просто Скрипка 02.09.2016 08:11 • Заявить о нарушении
І хоч я, в більшій мірі мовчазний читач, не завжди розумію душу ваших творінь,
мені близький до душі їхній зміст...
З найкращими побажаннями добра...
Не Просто Скрипка 02.09.2016 08:11 • Заявить о нарушении
О!.. Спасибо.:) Наверное, стихам более, чем чему бы то ни было, присущи свойства амбивалентного характера: они могут и убить, и излечить..:)
Александр Ноцкий 02.09.2016 08:18 Заявить о нарушении
Александр Ноцкий 02.09.2016 08:18 Заявить о нарушении
