Двадцять шiсть вiйськових морякiв

І знову пам’ятник поламано… І слів немає…
Це стела двадцяти шести військовим морякам –
Вони у сорок першому – смертю хоробрих пали!
Щоб жити довгі роки всім під мирним небом нам!

Останні серпня дні. Погода тепла. Ще не осінь.
І до навчального нового року – кілька днів…
А в місті Лімбажі у Латвії реве бульдозер –
Руйнує стелу – пам'ять кращих Латвії синів!..

Пригадую я сорокові роки мимоволі –
Дивлюсь я в Однокласниках – наш Ворошиловград –
Загарбники німецькі стільки нам завдали болю!!!
Зруйновані будинки нам залишив клятий кат!

Зламали, знесли Леніна на площі ті фашисти!
Світлини збереглись за рік той: Ворошиловград…
Ми бачимо лиш постамент – не треба і юристом
(Щоб висновок зробити) бути, кому «заважа»

Великий Ленін – світлий, справедливості тотожний!
Він добрим, чесним, непохитним трударям – взірець!
Загарбники фашистські – лиш на те, дивись, спроможні,
Щоб геть усі великі справи звести нанівець!

Це відбувалося тоді, в далекі сорокові:
Фашисти руйнували села, селища, міста.
Зробити намагаюсь висновок в своїй розмові:
Хто історичні пам’ятники руйнувати став?

Уроки мужності завжди були у нас у школі!
Ми шанували ветеранів: прадідів, дідів!
Із гордістю вступали школярі до комсомолу,
Бо комуністи – проти ворога – вели у бій!

Червону Армію із хлібом-сіллю зустрічали!
Тепер – в Естонії, у Польщі, в Латвії, в Литві –
Вже зруйнували пам’ятники Леніну, а далі
Руйнують монументи визволителям своїм…

Але я вірю, що обов’язково час настане!
Нащадки скажуть їм: «Солдате, вибач ти мене!»
В камінні й міді визволителі на площах встануть!
Зламати пам’ятник не зважиться ніхто уже!

01 вересня 2016 року