Люблю я, коли мені кажуть: «Та як же ти можеш...
Спинися... Я плачу... Вже серце од віршів болить...».
А я над рядками моїми сміятись не прошу.
Не вірші пишу я – пишу я, бо душу палить...
Рядки і слова... І у кожному – мій світлий сумнів.
Не я закладаю у вірші свої глибину.
Хіба це не щастя, як пишеш, – почути відлуння,
Відлуння – від всіх, хоч щоразу пишу – про одну...
Сміятися, плакати, просто і щиро радіти –
Хай кожен відчує свій вірш, свій рядочок знайде.
Як душу палить – хочу душу у вірші подіти.
І вірш, і душа, як і доля, – моє і святе...
******************************************************
Остання ялинка...
Люблю я, коли менi кажуть - та як же ти можеш
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116083105489
Свидетельство о публикации №116083105489
Рецензии
