Девушка со вкусом ветчины. Из Олексы Резникова

1) Хоч дівчина сиділа,
А я, старий, стояв,
Зате я ошаліло
Колінця споглядав:
Спідничка бо куценька
Підбилась під живіт –
І стегна молоденькі
Явилися на світ.
І я ковтаю слину,
горю, як у вогні –
якби ж вони качині,
Ото були б смачні!!

2) Хоч дівчина стояла,
а я, старий, сидів,
зате я на чимало
тоді помолодів.
Автобус як хитнеться –
То вся дівоча плоть
На мені розіпнеться –
Ні всіять, ні вмолоть!
Її живіт уперся -
Голенький – у плече,
А повновиді перса
До рота! Аж тече.
То піт стіка солоний,
Щось серце витина,
Бо ж лікоть в її лоні
Пірна і вирина.
Не витримав я струса –
Дівчину посадив…
Звідтоді я боюся
Сідати біля дів.

ДЕВУШКА СО ВКУСОМ ВЕТЧИНЫ

Молодушка сидела,
А я, старик, стоял
И жадно, ошалело
Коленки созерцал.

Сидела так девчонка,
Что пот катил со лба:
Задралась вверх юбчонка
До самого пупа.

Глотал я слюнки бодро,
Как будто пил кагор:
Молоденькие бёдра
Мой опьяняли взор.

И размышлял я втайне:
"Ах, как они вкусны!",
Учуяв в нежном стане
Вкус кур и ветчины.

КАК Я ПОМОЛОДЕЛ

Молодушка стояла,
А я, старик, сидел
И на годков немало
В тот час помолодел.

Автобус вдруг качнулся -
И плоть, что горяча,
Которой я коснулся,
В моих висках стуча,

На мне развлечься смело
Задумала - и вот
Плечо моё влетело
В её нагой живот.

А грудь, что с дыней схожа,
Попала прямо в рот.
То  леденела кожа,
То в жар бросало, в пот.

Я стал стонать и охать.
Как сердце в рёбра бьёт!
Ведь в нежном лоне локоть
Тонул, как теплоход.

Сражаться с этим стрессом
Уже не стало сил,
И я, конечно, место
Девахе уступил.

Весёлая девица
В меня вселила страх.
С тех пор боюсь садиться
Я около девах.