1-8. Свет моих начал - Т. Костандогло - на рус-укр

«СВЕТ МОИХ НАЧАЛ» (стих 1.8 из поэмы «Мой Мефистофель»)
Татьяна Костандогло
http://www.stihi.ru/avtor/omxyma  http://www.stihi.ru/2011/01/31/7


      Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов


=========================              Татьяна Костандогло
=========================              СВЕТ МОИХ НАЧАЛ

=========================              (стих 1.8 из поэмы «Мой Мефистофель»)

=========================              В двух яблоках хранится урожай
=========================              Вселенных всех, что были и что будут.
=========================              Где б ни была, - останусь верной люду.
=========================              Приветствую тебя, Отец. Встречай.

=========================              Мой Мефистофель, свет моих начал,
=========================              Предтеча снов из огненного мира,
=========================              Кто на земле тебя не привечал,
=========================              Тому при жизни изменила Лира.

=========================              И тот познал страданья горький миг
=========================              Молитв бесплодных из чужого рая...
=========================              Мой Мефистофель, ты - живой родник,
=========================              Исторгший луч, который не сгорая,

=========================              Спалил без счёта сонмище  людей,
=========================              То искушая, то предвосхищая
=========================              Не разум, нет... а логово страстей
=========================              Спалил с любовью, искренно прощая.

=========================              Мой Мефистофель, искусить меня
=========================              Или вкусить...

=========================                - Родимые объятья!

=========================              - Но фокус в том, что я, тебя гоня,
=========================              Была к тебе близка, усилья тратя...

=========================              А нынче без усилий я тебя
=========================              Держу за руку, словно мать ребёнка,
=========================              А ты - далёк!  Забавна эта гонка:
=========================              Чем ближе я плыву, к тебе гребя,
=========================              Тем дальше ты, о мой десятый вал!
               
=========================                - И тем прекрасней чувственная лира!

=========================              - Мой Мефистофель, свет моих начал,
=========================              Предтеча снов из огненного мира...


=========================              29.04.2000
=========================              http://www.stihi.ru/2011/01/31/7


-----------------------------------
СВІТ МОЇХ НАЧАЛ
---------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

(вірш 1.8 із поеми «Мій Мефістофель»)

В двох яблуках схоронено врожай
Всіх Всесвітів, що зникли, є і будуть.
Де б не була – даю присягу люду:
Останусь вірною, бо клятви є межа.

Мій Мефістофелю,  немов душа нова
З тих пір, як розказав, що значить віра.
Хто на Землі тебе не вшанував,
Ще за життя тому змінила Ліра.

І той пізнав і біль, і страх, і зло
Безплідних молитов з чужого раю…
Мій Мефістофелю, – живе ти джерело
Одвічного вогню, що не вмирає.

Спалив без ліку сонмище людей,
Вогне'нному придавши їх хреще'нню.
Не розум, ні.. – а лігвище страстей.
Спалив з любов’ю, щиро і з прощенням..

То ж спокуси мене вогнем вночі,
Мій Мефістофелю…

                – Бажаю! мушу…

– Кляла'  колись, із серця женучи',
   А ти вогнем прокрався прямо в душу…

   А нині без усиль тебе держу
   За руку у нестямності великій,
   А ти – далекий! Вийшов за межу:
   Чим ближче я, тим далі й далі лик твій.
   За обрієм ти танеш, як причал!

                – І тим прекрасніша чуттєва ліра!

– Мій Мефісто'.., ти світ моїх начал,
   Предтеча віщих снів, натхнення віра…

***

Николай Сысойлов,
29.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(фото: Татьяна Костандогло;
основа:

============

С ударениями
-----------------------------------
СВІТ МОЇ'Х НАЧА'Л
---------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

(вірш 1.8 із поеми «Мій Мефісто'фель»)

В двох я'блуках схоро'нено врожа'й
Всіх Все'світів, що зни'кли, є і бу'дуть.
Де б не була' – даю' прися'гу лю'ду:
Оста'нусь ві'рною, бо кля'тви є межа'.

Мій Мефісто'фелю,  немо'в душа' нова'
З тих пір, як розказа'в, що зна'чить ві'ра.
Хто на Землі' тебе' не вшанува'в,
Ще за життя' тому' зміни'ла Лі'ра.

І той пізна'в і біль, і страх, і зло
Безплі'дних молито'в з чужо'го ра'ю…
Мій Мефісто'фелю, – живе' ти джерело'
Одві'чного вогню', що не вмира'є.

Спали'в без лі'ку со'нмище люде'й,
Вогне'нному прида'вши їх хреще'нню.
Не ро'зум, ні.. – а лі'гвище страсте'й.
Спали'в з любо'в’ю, щи'ро і з проще'нням..

То ж спокуси' мене' вогне'м вночі',
Мій Мефісто'фелю…

                – Бажа'ю! му'шу…

– Кляла'  коли'сь, із се'рця женучи',
   А ти вогне'м прокра'вся пря'мо в ду'шу…

   А ни'ні без уси'ль тебе' держу'
   За ру'ку у нестя'мності вели'кій,
   А ти – дале'кий! Ви'йшов за межу':
   Чим бли'жче я, тим да'лі й да'лі лик твій.
   За о'брієм ти та'неш, як прича'л!

                – І тим прекра'сніша чуттє'ва лі'ра!

– Мій Мефісто'.., ти світ мої'х нача'л,
   Предте'ча ві'щих снів, натхне'ння ві'ра…

***

Николай Сысойлов,
29.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(фото: Татьяна Костандогло;
основа:

============