Петя Дубарова
ЖАДАННЯ
Сонечко миле промінням торка
косиць моїх чорних лавину,
по білій і світлій стежині легка,
прудка й босонога, я лину.
Сонце — неначе кульбабка в траві,
в обнову убралося пишну,
розлоги скрашає воно степові,
голубить і пестить утішно.
Була б за сестру я для сонця затим,
щоб щедро з промінням співати,
ранкову зорю зустрічати із ним
і землю із ним зігрівати.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
ЖЕЛАНИЕ
Слънцето златно провира ръце
в косата ми черна и мека
и носят ме бурно две боси нозе
по бялата светла пътека.
Жълтото слънце — глухарче в поле,
облякло пременя красива,
помилва ме нежно и топло зове,
разцъфнало в синята нива.
На слънцето искам да бъда сестра,
с лъчите му аз да запявам,
със него да срещам добрата зора,
със него света да огрявам.
13 септември 1974 г.
Петя Дубарова. Жадання
© Copyright: Любовь Цай, 2016
Свидетельство о публикации №116083100215
Свидетельство о публикации №116083100215
Рецензии