1-7. То суд не мой. Костандогло Татьяна - рус-укр

«ТО СУД НЕ МОЙ» (стих 1.7 из поэмы «Мой Мефистофель»)
Татьяна Костандогло
http://www.stihi.ru/avtor/omxyma  http://www.stihi.ru/2011/01/31/7


      Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов


=========================              Татьяна Костандогло
=========================              ТО СУД НЕ МОЙ..

=========================              (стих 1.7 из поэмы «Мой Мефистофель»)

=========================              Закон мой знай - песочные часы
=========================              В твоих руках не маятник, который       
=========================              Вращает бессловесные укоры -
=========================              Он песня песен. Слушай мой посыл.

=========================              Всё сОздал я. Моё воображенье               
=========================              В людских сердцах неверьем проросло,
=========================              Но песня песен сотворит прозренье:
=========================              Добро рождает истинное Зло.

=========================              Прозрачен мир - ни дьявола, ни бога
=========================              В нём нет, как нет двух ликов у огня.
=========================              Поступок всех ведёт, а не дорога
=========================              След в след из ночи, во объятья дня.

=========================              Надуман грех. И страх надуман так же.
=========================              Порок надуман и болезный бред...

=========================                - Попав в тупик надуманный однажды,
=========================                Люд создал инквизиторский совет?

=========================              - То суд не мой. И в зеркалах настенных
=========================              Не божий, и не дьявольский то лик...
               
=========================                - То суд  людей, убогих и надменных,
=========================                Тех, кто тщеславной завистью велик?

=========================              - Их не суди. Неси земному люду
=========================              Любовь отца небесного. И знай:
=========================              В двух яблоках хранится урожай
=========================              Вселенных всех, что были и что будут.

=========================              29.04.2000
=========================              http://www.stihi.ru/2011/01/31/7


-------------------------------
ТО СУД НЕ МІЙ..
---------------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

(вірш 1.7 із поеми «Мій Мефістофель»)

Закон мій знай: Спокуса – це ази
Просвітлення, не маятник кармічний,
Що живиться гріхом твоїм одвічним –
Він суті суть. Вселенські терези'.

Все я створив. Моє благовоління
В людських серцях невір’ям проросло,
Та суть Закону виллється прозрінням:
Добро породжує найгірше Зло.

Єдиний світ – Диявола і Бога
Нема окремо: йде за світлом тінь.
Поступок всіх веде, а не дорога,
Двигун прогресу – є звичайна лінь.

І гріх надуманий, і гнів, і всі образи.
Порок надуманий і страху цілий пуд…

                – У тім капкані людство, раз за разом,
                Створило інквізиторський свій суд?

– То суд не мій. В іконах, що у хаті,
  Не божий, не диявольський зрить лик…

                – То суд людей, гнівливих і пихатих,
                Духовно що зітліли до калік?

– Їх не суди. Неси земному люду
  Любов Отця небесного. І знай:
  В двох яблуках схоронено врожай
  Усіх Світів, що зникли, є і будуть.

***
Николай Сысойлов,
29.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(фото сверху: Татьяна Костандогло)

============

С ударениями
-------------------------------
ТО СУД НЕ МІЙ..
---------------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

(вірш 1.7 із поеми «Мій Мефістофель»)

Зако'н мій знай: Споку'са – це ази'
Просві'тлення, не ма'ятник кармі'чний,
Що жи'виться гріхо'м твої'м одві'чним –
Він су'ті суть. Вселе'нські терези'.

Все я створи'в. Моє благоволі'ння
В людськи'х серця'х неві'р’ям проросло',
Та суть Зако'ну ви'ллється прозрі'нням:
Добро' поро'джує найгі'рше Зло.

Єди'ний світ – Дия'вола і Бо'га
Нема' окре'мо: йде за сві'тлом тінь.
Посту'пок всіх веде', а не доро'га,
Двигу'н прогре'су – є звича'йна лінь.

І гріх наду'маний, і гнів, і всі обра'зи.
Поро'к наду'маний і стра'ху ці'лий пуд…

                – У тім капка'ні лю'дство, раз за ра'зом,
                Створи'ло інквізи'торський свій суд?

– То суд не мій. В іко'нах, що у ха'ті,
    Не бо'жий, не дия'вольський зрить лик…

                – То суд люде'й, гнівли'вих і пиха'тих,
                Духо'вно що зітлі'ли до калі'к?

– Їх не суди'. Неси' земно'му лю'ду
   Любо'в Отця' небе'сного. І знай:
   В двох я'блуках схоро'нено врожа'й
   Усі'х Світ'в, що зни'кли, є і бу'дуть.

***
Николай Сысойлов,
29.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(фото сверху: Татьяна Костандогло)

============