Доза отрути повільно вбиває,
Подих замерзший на холодному склі,
Наче сторінки долі гортаю,
Сльози залишуть пекучі сліди.
Біль не мине, лише стане сильнішим,
Гаряча кава залишить думки...
Я розумію - вже поруч та осінь,
Що роз'їдає, зриває дахи...
Буду кричати щоночі щосили-
Моя депресія дуже важка.
Стала я іншою, стала вразлива,
Стала самотня, неначе струна...
Дивний полон мене знов поглинає,
Я відокремлююсь, знову тону...
Що на душі - ніхто не знає...
Може, я виживу, друзів знайду.
Я забуваю, що є в світі щастя,
Я полинаю у смуток і біль...
Вже не врятує швидка допомога -
Все, що було, тепер стало твоїм!
Depres
© Copyright: Лиса 25, 2016
Свидетельство о публикации №116082907307
Свидетельство о публикации №116082907307
Рецензии