Присяде місяць знов на підвіконні,
Покличе у замріяну дорогу.
І мрії нас помчать, неначе коні,
У вирій, попри всі перестороги.
Зупинимось на хвильку в ніжній тиші,
Де світиться вночі твоє віконце.
Піднімемося разом вище, вище...
Кружлятимемо в небі до схід сонця.
присяде мисяць
© Copyright: Виталий Меланич, 2016
Свидетельство о публикации №116082808601
Свидетельство о публикации №116082808601
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.