Тi люди, що з собою розмовляють, –
На лавочках із парком сам на сам –
Щось знають... Про життя, про щастя – знають...
І я б повірив їхнім голосам.
Та голосів, прислухайся, не чути,
Не розбереш ні речення, ні слів.
Ось і такі розмови можуть бути –
Не зрозумієш, як би не хотів...
На лавках поруч з ними стільки місця.
Смиренний шепіт. Кличуть мов когось...
І поруч з ними хочеться присісти
І промовляти невимовне щось...
Тi люди, що з собою розмовляють
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116082807887
Свидетельство о публикации №116082807887
Рецензии
Наталія В. неймовірно
Наталія В. із найсильніших і найглибших, як на мою думку, на мої чуття, почуття, відчуття
Миклош Форма 31.08.2016 02:07 • Заявить о нарушении
Наталія В. із найсильніших і найглибших, як на мою думку, на мої чуття, почуття, відчуття
Миклош Форма 31.08.2016 02:07 • Заявить о нарушении
