Оголене серце, оголений нерв –
як важко мені з ними спиться,
неначебто серед зелених дерев
невтомна тривожиться птиця.
Цю птицю не викину я із душі,
хоч як би мені не кортіло,
бо серце і нерви, неначе чужі,
не прийме тоді моє тіло.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Отак і живу я, тремтливий мов птах,
позбавитись птиці не в змозі…
Проймає планету нестриманий жах,
і я у постійній тривозі.
***
© Copyright: Юрий Ош, 2016
Свидетельство о публикации №116082708886
Свидетельство о публикации №116082708886
Рецензии