1-3. Мой океан - Костандогло Татьяна - на рус-укр

«МОЙ ОКЕАН..» (стих 1.3 из поэмы «Мой Мефистофель»)
Татьяна Костандогло
http://www.stihi.ru/avtor/omxyma  http://www.stihi.ru/2011/01/31/7


                Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов


===================================     Татьяна Костандогло
===================================     МОЙ ОКЕАН…

===================================     (стих 1.3 из поэмы «Мой Мефистофель»)

===================================     Я рада, что мы встретились опять,
===================================     Рыдает время, – переспевший полдень.
===================================     Твой океан не устаёт играть,
===================================     А мой молчит, не помня дат и родин.

===================================     Он пуст давно, он переплыл в тебя,
===================================     И отдыхает в ритмах детской речи.
===================================     Лежит в избе, на старой русской пе'чи,
===================================     Уснувших зол дыханье теребя.

===================================     А иногда пускается он в путь,
===================================     То там, то здесь собой напоминая
===================================     Попутчикам о том, что сути суть
===================================     Не выдумка, а главная - ж и в а я –
===================================     Основа дома, стержень всех стержней.
===================================     Ты  тоже это помнишь, дождь дождей,
===================================     Метатель молний и громоотвод...
===================================     Воспомни, как не раз казнил твой род,
===================================     Любя и ненавидя (дать и взять!)
===================================     Тебя казнил, и воскрешал опять.

===================================     Слезами смеха сеял голос твой
===================================     И благодатный солнечный покой,
===================================     И панику бестрепетной листвы, 
===================================     Мы это оба знаем - я и ты.

===================================                - Мой океан, дорога всех дорог..

===================================     - Маэстро, браво... Подвожу итог.

===================================     29.04.2000
===================================     http://www.stihi.ru/2011/01/31/7


--------------------------
МІЙ ОКЕАН…
-----------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

(вірш 1.3 із поеми «Мій Мефістофель»)

Як добре, що зустрілися ми знов.
Ридає час, втомившись споглядати.
Твій океан бушує, мов любов,
А мій мовчить, забувши віру й дати.

Порожній він, у те'бе сплив вночі,
Стікаючи по краплі слів та речень,
Лежить у хаті, на старій холодній пе'чі,
Золи заснуле дихання мнучи.

А іноді пускається у путь,
Нагадуючи – може, й зловживає –
Попутчикам про те, що суті суть
Не вигадка, а істина  ж и в а   є,
Основа дому, стрижень для душі.
Ти теж це пам’ятаєш, дощ дощів,
Метальник блискавок, громовідвід…
Згадай, не раз тебе карав твій рід;
Тобі прокляття слали і любов,
А покаравши, воскрешали знов.

Сльозами сміху сі'яв голос твій
І благодатний блиск щасливих вій,
І  паніку, і острах каяття,
Про це ми знаємо обидва – ти і я.

            – Мій океан - мій міф про райський лиск,
               Едемський риск та про спокуси тиск..
 
– Маестро, браво… Міфу стро'фи – блиск!

***
Николай Сысойлов,
26.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(на фото Татьяна Костандогло; справа картина Альбрехта Дюрера «Адам и Ева», 1507)

===============

С ударениями
--------------------------
МІЙ ОКЕАН…
-----------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

(вірш 1.3 із пое'ми «Мій Мефісто'фель»)

Як до'бре, що зустрі'лися ми знов.
Рида'є час, втоми'вшись спогляда'ти.
Твій океа'н бушу'є, мов любо'в,
А мій мовчи'ть, забу'вши ві'ру й да'ти.

Поро'жній він, у те'бе сплив вночі',
Стіка'ючи по кра'плі слів та ре'чень,
Лежи'ть у ха'ті, на старі'й холо'дній пе'чі,
Зо'ли засну'ле ди'хання мнучи'.

А і'ноді пуска'ється у путь,
Нага'дуючи – мо'же, й зловжива'є –
Попу'тчикам про те, що су'ті суть
Не ви'гадка, а і'стина  ж и в а'   є,
Осно'ва до'му, стри'жень для душі'.
Ти теж це пам’ята'єш, дощ дощі'в,
Мета'льник бли'скавок, громовідві'д…
Згада'й, не раз тебе' кара'в твій рід;
Тобі' прокля'ття сла'ли і любо'в,
А покара'вши, воскреша'ли знов.

Сльоза'ми смі'ху сі'яв го'лос твій
І благода'тний бли'ск щасли'вих вій,
І  па'ніку, і о'страх каяття',
Про це ми зна'ємо оби'два – ти і я.

            – Мій океа'н - мій міф про ра'йський лиск,
               Еде'мський риск та про споку'си тиск..
 
– Мае'стро, бра'во… Мі'фу стро'фи – блиск!

***
Николай Сысойлов,
26.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(на фото Татьяна Костандогло; справа картина Альбрехта Дюрера «Адам и Ева», 1507)

===============