по самому краю...

…блукаючі небом думки світ обгортають, викурюють хмари рухливі,
вдихаючи диму ранкове похмілля ріка стає небом прозорим на вид, бо час
обірвавсь на краю Небуття, і зупиняється мить полохлива…
ти погляд свій Мрії віддаючи, злітаєш прозорим у вись і твориш казку кохання…
із невидимого перевтілюєшся у дощ, і запрошуєш на пристрасті танець ніч
не догледівши сон… не доспівавши пісню любові… не до вмовчатись… не до…


Рецензии
Цікавий текст! Космічно. Віковічно.

Артур Грей Эсквайр   27.08.2016 13:20     Заявить о нарушении
Велике Спмсибі Артур за Вашу оцінку, та підтримку... Хай усім Щастить!..
з повагою Віктор...

Виктор Сурженко   29.08.2016 05:59   Заявить о нарушении