по самому краю...
вдихаючи диму ранкове похмілля ріка стає небом прозорим на вид, бо час
обірвавсь на краю Небуття, і зупиняється мить полохлива…
ти погляд свій Мрії віддаючи, злітаєш прозорим у вись і твориш казку кохання…
із невидимого перевтілюєшся у дощ, і запрошуєш на пристрасті танець ніч
не догледівши сон… не доспівавши пісню любові… не до вмовчатись… не до…
Свидетельство о публикации №116082701174
з повагою Віктор...
Виктор Сурженко 29.08.2016 05:59 Заявить о нарушении