1-2. Мера всех начал - Костандогло Т. - на рус-укр

«МЕРА ВСЕХ НАЧАЛ..» (стих 1.2 из поэмы «Мой Мефистофель»)
Татьяна Костандогло
http://www.stihi.ru/avtor/omxyma  http://www.stihi.ru/2011/01/31/7


                Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов


===================================     Татьяна Костандогло
===================================     МЕРА ВСЕХ НАЧАЛ..

===================================     (стих 1.2 из поэмы «Мой Мефистофель»)

===================================     Неси в мир то, за что меня ты сжёг,
===================================     Неси без страха, ропота и лени.
===================================     Этап окончен. И окончен торг 
===================================     Бессмысленный. Все ярче светотени.
               
===================================     И ты, и я – Его материки,
===================================     Где Он размыт, распластан, подневолен.
===================================     Мы радостны, мы клетки, мы легки,
===================================     Мы гармоничны. Этим Он доволен.

===================================     Здоров и счастлив, ежели тебе
===================================     Тяну я руку дружескую дважды -
===================================     Есть чувство жизни, данное однажды
===================================     Не напрокат безропотной судьбе.

===================================     Ликуют ветры и материки
===================================     В напевах волн. Мы, сознавая это,
===================================     Вращаем скорость огненной реки,
===================================     Врачуя пульс. И – кружится планета
===================================     Не против часовой, не против Смерти...

===================================           - А Смерть есть мера,
===================================           Мера всех начал...

===================================     - Её, скажи, ты, как дитя, качал,
===================================     Укутанную снежной круговертью?

===================================           - Она росла и вырастала в жизнь,
===================================           Дожди летели, но не вниз, а в высь.
===================================           Их не догнать уже и не распять..
 
===================================     - Я рада, что мы встретились опять.

===================================     29.04.2000
===================================     http://www.stihi.ru/2011/01/31/7


----------------------------------
МІРА ВСІХ НАЧАЛ..
-----------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

(вірш 1.2 із пое'ми «Мій Мефісто'фель»)

Неси в світ те, за що спалив мене ж.
Неси без страху, нарікань та ліні.
Спектакль закінчено. Розібрано манеж.
Пішли гравці. Всевишній стер всі тіні.

І ти, і я – Його материки,
Де він розпластаний, розмитий, під’яремний.
Ми радісні, клітини ми, легкі
І гармонійні. Це Йому приємно.

Здоровий Він, щасливий, молодий,
Якщо тобі тягну я руку двічі –
Є відчуття життя, воно одвічне,
Не напрокат дається, назавжди.

Радіє небо і материки.
Ми, усвідомлюючи це, повз Лету
Йдемо Йому назустріч, крізь віки,
І б’ється пульс. І – крутиться планета.

Не проти віри і не проти Смерті…

     – А Смерть є міра,
     Міра всіх начал…

– Її, скажи, Він як дитя качав,
Укутавши у вічність круговерті?

              – Вона росла, як ми росли колись,
              Дощі летіли, та не вниз – увись.
              Це вічне коло, вічний стрічний зов.

– Як добре, що зустрілися ми знов.

***
Николай Сысойлов,
26.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(на фото Татьяна Костандогло)

=================

С ударениями
----------------------------------
МІ'РА ВСІХ НАЧА'Л..
-----------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

(вірш 1.2 із пое'ми «Мій Мефісто'фель»)

Неси' в світ те, за що спали'в мене' ж.
Неси' без стра'ху, наріка'нь та лі'ні.
Спекта'кль закі'нчено. Розі'брано мане'ж.
Пішли' гравці'. Всеви'шній стер всі ті'ні.

І ти, і я – Його' материки',
Де він розпла'станий, розми'тий, під’яре'мний.
Ми ра'дісні, кліти'ни ми, легкі'
І гармоні'йні. Це Йому приє'мно.

Здоро'вий Він, щасли'вий, молоди'й,
Якщо' тобі' тягну' я ру'ку дві'чі –
Є відчуття' життя', воно' одві'чне,
Не напрока'т дає'ться, назавжди'.

Раді'є не'бо і материки'.
Ми, усвідомлюючи це, повз Лету
Йдемо' Йому' назу'стріч, крізь віки',
І б’є'ться пульс. І – кру'титься планета.

Не про'ти віри і не про'ти Сме'рті…

     – А Сме'рть є мі'ра,
     Мі'ра всіх нача'л…

– Її', скажи', Він як дитя' кача'в,
Уку'тавши у ві'чність кругове'рті?

              – Вона' росла', як ми росли' коли'сь,
              Дощі' леті'ли, та не вниз – уви'сь.
              Це ві'чне ко'ло, ві'чний стрі'чний зов.

– Як до'бре, що зустрі'лися ми знов.

***
Николай Сысойлов,
26.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(на фото Татьяна Костандогло)