Стурбовані...сумлінні...полохливі...
Розбурхані - у серці почуття:
Обоє ми, коханий, - нещасли'ві,
Нема ж бо у минуле вороття.
Заплу'тавшись у лабіринтах долі,
Нам спільний вихід вже не відшукать,
Та відчайдушно б"ється, як в крамо'лі,
Любов, що не дає себе' розп"ять,
Що бачить світло у кінці тунелю,
У мріях запливає за буйки...
Що, гіркоту' змішавши з карамеллю,
В сумних вірша'х вибілює рядки'...
Відлунням один о'дного були' ми...
Нерозділимі, наче видих-вдих,
Стрибки у небо бу'ли затяжни'ми...
Як бо'ляче на землю падать з них!
Роздерті на'впіл в тузі наші душі,
Кохання хоронити - хрест тяжки'й,
Розлук повітря суховієм ду'шить...
Проте'... я в пам"яті - твоя', ти - мій!
26/08/16/
почуття на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2016
Свидетельство о публикации №116082600574
Свидетельство о публикации №116082600574
Рецензии