1-1. За что меня ты сжёг. Костандогло Т. - рус-укр

«ЗА ЧТО МЕНЯ ТЫ СЖЁГ..» (стих 1.1 из поэмы «Мой Мефистофель»)
Татьяна Костандогло
http://www.stihi.ru/avtor/omxyma  http://www.stihi.ru/2011/01/31/7


                Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов


===================================     Татьяна Костандогло
===================================     ЗА ЧТО МЕНЯ ТЫ СЖЁГ..

===================================     (стих 1.1 из поэмы «Мой Мефистофель»)

===================================     В каком столетье, на костре каком 
===================================     Ты сжёг меня, прокля'тый инквизитор?
===================================     На чёрном небе вспыхнул белый гром,
===================================     Вершитель судеб, праведный арбитр.
===================================     Я прокричала шёпотом тогда:
===================================     - Разлука наша, супостат, не вечна!
===================================     Мы встретимся...
===================================                Столетий череда
===================================     С тех пор минула, время быстротечно.

===================================     Сегодня ты узнал меня едва ль,
===================================     Но я в одно мгновение узнала
===================================     Твои глаза, улыбку и - февраль,
===================================     Тогда шел снег...
===================================     Сейчас - апрель. Немало
===================================     Дождей прошло, рождая жизней взрыв.
===================================     Мы встретились.
===================================     Ты, как тогда, игрив...
===================================     И, как тогда, легко впадаешь в гнев.
===================================     И, как тогда, бесстрашен мой напев.

===================================     Свой крест несу, как и тогда несла.
===================================     Но о тебе летит теперь молва,
===================================     Летит стремглав дорогами земли...

===================================     Мои сегодня в небе корабли,
===================================     Их не догнать уже и не распять,
===================================     Я рада, что мы встретились опять.
===================================     Маэстро, браво. Подвожу итог -
===================================     Неси в мир то, за что меня ты сжёг.

===================================     29.04.2000
===================================     http://www.stihi.ru/2011/01/31/7


------------------------------------------
ЗА ЩО СПАЛИВ МЕНЕ..
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
http://www.stihi.ru/2016/08/26/5474

***

(вірш 1.1 із поеми «Мій Мефістофель»)

В яких віках, у вогнищі якім
Мене спалив, як клятий інквізитор?
У чорнім небі блимнув білий грім.
Вершитель долі, праведний арбітр,
Тобі кричала пошепки в ту мить:
- Розлука наша, супостате злючий,
Не вічна, стрінемось…
                Крізь рій століть
Ми знову поруч. Час скороминучий.

Ти не впізнав мене; невже забув?
А я відразу посмішку впізнала.
І лють очей.. Згадала.. – лютий був,
Йшов сніг…
А нині – квітня час.
Чимало
З тих пір пройшло метелиць і дощів.
Ти, як тоді, грайливий від душі.
І, як тоді, безжалісний як змій.
І, як тоді, безстрашний голос мій.
Свій хрест несу, як і тоді несла.
Про тебе зараз чутка скрізь, не зла,
Летить чимдуж дорогами землі…

Мої сьогодні в небі кораблі,
Ти не здогониш їх, не розіпнеш.
Я рада, що зустрілися ми все ж.
Маестро, біс!  Судьбу не обминеш –
Неси в світ те, за що спалив мене ж.

***
Николай Сысойлов,
26.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(справа на фото Татьяна Костандогло)

============

С ударениями
------------------------------------------
ЗА ЩО СПАЛИ'В МЕНЕ'..
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
http://www.stihi.ru/2016/08/26/5474

***

(вірш 1.1 із пое'ми «Мій Мефісто'фель»)

В яки'х віка'х, у во'гнищі які'м
Мене' спали'в, як кля'тий інквізи'тор?
У чо'рнім не'бі бли'мнув бі'лий грім.
Верши'тель до'лі, пра'ведний арбі'тр,
Тобі крича'ла по'шепки в ту мить:
- Розлу'ка на'ша, супоста'те злю'чий,
Не ві'чна, стрі'немось…
                Крізь рій столі'ть
Ми знову по'руч. Час скоромину'чий.

Ти не впізна'в мене'; невже' забу'в?
А я відра'зу по'смішку впізна'ла.
І лють оче'й.. Згада'ла.. – лю'тий був,
Йшов сніг…
А ни'ні – кві'тня час.
Чима'ло
З тих пір пройшло' мете'лиць і дощі'в.
Ти, як тоді', грайли'вий від душі'.
І, як тоді', безжа'лісний як змій.
І, як тоді', безстра'шний го'лос мій.
Свій хрест несу', як і тоді' несла'.
Про те'бе за'раз чу'тка скрізь, не зла',
Лети'ть чимду'ж дорога'ми землі'…

Мої сього'дні в не'бі кораблі',
Ти не здого'ниш їх, не розіпне'ш.
Я ра'да, що зустрі'лися ми все ж.
Мае'стро, біс!  Судьбу' не обмине'ш –
Неси' в світ те, за що спали'в мене' ж.

***
Николай Сысойлов,
26.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(справа на фото Татьяна Костандогло)