Мыкола Винграновский

                ***
А я в синем небе - я высеял лес,
А мне в синем небе, любовь моя, любо.
Я высеял лес из красы и чудес -
Ах, в синь-небесах из берёзы и дуба.

А я в синем море - я высеял сны,
А сны в синем море - на синей на глине.
Я высеял сны из твоей из весны,
Они в синем море синей его сини.

Тот лес зашумит, и те сны отойдут
И явят тебя они в небе и в море,
И в синем том небе, и в синем том море...
Тебя они явят и так и замрут.

Дубовый мой посох, вечерний мой шаг,
И ты - ты со мною, и птицы, и стебли,
В дороге над нами - ты небо, ты в небе,
И ты - моё море...и крепок мой шлях.

                ***
У синьому небі я висіяв ліс,
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів і беріз,
У синьому небі з берези і дуба.

У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни із твоєї.

Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,
І являть тебе вони в небі і в морі,
У синьому небі, у синьому морі...
Тебе вони являть і так і замруть.

Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі і небо над нами із тебе,
І море із тебе...дорога тверда.