***

"День за днем - уже зовутся «даты»..." (вольный перевод
П.Голубкова)


 День за днем - уже зовутся «даты».
Тьма страданий черного литья.
Дни мои, а чем вас вспоминать-то?
Все слова использовала я.

Люди, вы родня моя и радость!
Что-то мне так грустно, аж пугаюсь.
Что-то я вхожу в неадекватность
И, к тому же, грешница, не каюсь.

Кто-то, голосует, ерепенит,
Кто танцует ритуальный танец.
Время - мудро, фикции отменит,
Я же, между прочим, в нем останусь.


"День за днем, вони вже звуться - дати..." (Ліна Костенко, http://www.poetryclub.com.u...)

День  за  днем,  вони  вже  звуться  -  дати.
Густо  смутків  чорного  литва.
Дні  мої,  а  чим  же  вас  згадати,
всі  мої  зацьковані  слова.
Люди  мої,  рідна  моя  рідність!
Щось  мені  так  сумно,  аж  лякаюсь.
Щось  приходжу  я  в  невідповідність,
і  чомусь,  злочинниця,  не  каюсь.
Хтось  там  галасує,  голосує.
Хтось  танцює  ритуальний  танець.
Час  -  він  мудрий,  фікції  скасує,
а,  між  іншим,  я  таки  зостанусь.