Чи не могла, чи не хотіла
мою відчути ти знемогу, -
щадиш своє дурманне тіло
і серце - іншим перемогам.
Зате, коли перед бідою,
знесилений, зціплю я зуби,
ти не прийдеш, змочити щоб водою
мої запечені жагою губи.
Під час останнього зусилля,
коли і ангели заплещуть вдвоє,
твої осяйні ніжні крила
не затремтять переді мною.
І радісній назустріч перемозі
мій, тріумфуючий без страму,
підняти прапор ти не в змозі
своїми ніжними руками.
Мене забудеш. Те, що я не скоїв.
І, вільний, я не стану думати про зло,
про милу дівчинку, з якою
мені нестерпно боляче було.
Микола Гумiльов
© Copyright: Петр Скорук, 2016
Свидетельство о публикации №116082603437
Свидетельство о публикации №116082603437
Рецензии
