…приходь подивитись, як зрине душа
у сон необізнаний, згублене вчора…
як вітер в невидимий за небеса
здійме й віднесе нас безмовно…
там Істина болем земним не хворіє,
там тиша, без гамору суєтних днів…
біжить неминучість, життя не жаліє,
відмолює Вічність усіх…
а втрата босоніж холодна на дотик
ступає у ніч і зцілює світ –
зорепадом…
навпомацки йдемо по сліду у гору…
впирають у горло причини страхів
до безтями
спокою від болю немає нікому…
приходь подивитись, як стане –
мовчання…
приходь подивитись у очi...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116082501109
Свидетельство о публикации №116082501109
Рецензии