Память рода

Із розмови з випадковою знайомою

Корені родини. Витоки мої.
Батькові світлини – спогади живі.
Все, що серцю миле, фото збережуть.
Ясність небосхилу. Рівна в світі путь.

Як жили бабусі? Чим пишався дід?
Кину все, зберуся, в їх порину світ.
Влізу на горище, скриню відімкну
І до світла ближче я альбом кладу.
Ось дідівська хата, під вікном садок.
Он коза прип’ята, мальв росте рядок.
На ослоні дітки. Серед них і я.
Час спливає швидко. В мене вже сім’я.
Вже онуків двійко… А батьків нема...
Погортаю фото. Пригадаю всіх.
Нам забути рідних неможливо – гріх.
Вузлик із листами дітям передам.
-Пам’ять це від мами, хай на спогад вам.
Батько мій солдатом ці листи писав
Воював завзято і життя віддав.
Розповім онукам, фото покажу,
Вузлик із листами знову зав'яжу:
Пам'ять роду, діти, треба берегти,
З нею вірним шляхом у життя іти.
25.08.2016


Рецензии
Сразу вспомнилось, как мы детьми перебирали на чердаке фотографии, письма. Храню теперь все это дома, вместе с орденами деда и медалями бабушки. Спасибо, оживили воспоминания.
П.С. Думаю, Вы не ошиблись, сменив вид деятельности. Все правильно))
С уважением, Наталья.

Наталья Зрожевская   28.08.2016 17:35     Заявить о нарушении
Спасибо. Я хотела написать тебе в Одноклассниках. Где ты работаешь? Я бы хотела побыть твоей ученицей в музейном деле.

Наталья Лопашко   28.08.2016 21:35   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.