Думала, у тебе вже оскома
На мою любов, на все моє...
Та лише з’являюсь в тебе вдома,
Ти щоразу знову за своє...
Знову за старе – до молодої.
Так і кажеш: «Молодість моя».
Дивно, часом я прийду пустою,
А за мить вже відновилась я...
Не встигаю вимовити слова:
«Не вигадуй, не живи із мрій»...
Ні, нема оскоми від любові –
Тож цілуй, і пести, і лелій...
Оскома
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116082406905
Свидетельство о публикации №116082406905
Рецензии