Пробач, Україно, своїх нерозумних дітей
за те, що зневіра серця залива чорнотою,
за те, що невтілено безліч великих ідей,
за те, що укотре не маєш із нами спокою!
Пробач, Україно, за втоптану в землю любов,
за те, що далеко шукаємо кращої долі,
що бачимо істину в суті порожніх промов,
і замість зерна бур'яну назбирали доволі!
Пробач, наша рідна, за те, що сорочку твою
не цвітом, а кров'ю прикрасили діти до свята,
за те, що не пісня, а гуркіт гармат у бою
лунає у полі - за наші провини розплата!
І ти, огорнувши своїм материнським теплом,
укотре пробачиш своїх нерозумних нащадків,
і сили дасиш, лебединим накривши крилом,
і віри у безліч найкращих у світі світанків!
Пробач
© Copyright: Таисия Цыбульская, 2016
Свидетельство о публикации №116082404543
Свидетельство о публикации №116082404543
Рецензии