Ф. Тютчев
коротка мить чудової пори -
весь день стоїть, немов криштальний,
і променисті вечори ...
Де вправний серп гуляв і падав колос,
тепер вже пусто все і простір скрізь,
лиш павутини тонкий волос
на вільній борозні блищить.
Птахів не чутно і пусте повітря голе,
але далеко ще до перших сніжних бур -
і ллється чиста, тепла і м`яка лазур
на спочиваюче вже поле ...
Свидетельство о публикации №116082202040