Играют горько цымбалы в козацком сердце

Гірко грають цимбали в козацькому серці


Ой заграли цимбали, зажурились струни,
Розірвали скрижалі страшні облуди.
Тай покрили святу землю
Гіркими сльозами.
Плаче  небо, плаче серце
Сипле снігами.
Ой зашуміли тай заграли
Скрипучі цимбали!
Нашу душу, нашу неньку
До нитки обібрали.
Тай пустили поміж нами
Голою по світу.
Йде брехня від батька  й неньки,
Йде  до  заповіту.
Забрехались і загрались
Вельможі з князями.
Грайте дужче цимбали,
Бо нас всіх продали!

За кусок  гіркого хліба.
За клапоть сорочки,
Ой, дадуть нам по медалі
Тай кинуть  у  бочку.
В тую бочку деревяну,
Що звуть домовина,
Кинуть кляті вельможі
Разом батька і сина.
Закатують, замордують
Бідну дочку і мати,
Ой, щось страшне має бути!
Пора нам вставати!
Годі люде, землю гризти!
Годі мовчати!
Нам потрібно разом встати
І катів покарати.

Грають гірко цимбали
В  козацькому серці,
Вітер віє,  душа тліє,
Кобза не змовкає.