Константин Симонов - Я не помню.. - на русск-укр

«Я НЕ ПОМНЮ…»
Константин/Кирилл Михайлович Симонов (1915-1979 г.) http://rupoem.ru/simonov/war.aspx

Летом 1941 года в качестве специального корреспондента «Красной звезды»  поэт находился в осаждённой Одессе


          Перевод с русского языка на украинский язык: Николай Сысойлов



====================================    Константин Симонов
====================================    Я НЕ ПОМНЮ…

====================================    Я не помню, сутки или десять
====================================    Мы не спим, теряя счет ночам.
====================================    Вы в похожей на Мадрид Одессе
====================================    Пожелайте счастья москвичам.

====================================    Днем, по капле нацедив во фляжки,
====================================    Сотый раз переходя в штыки,
====================================    Разодрав кровавые тельняшки,
====================================    Молча умирают моряки.

====================================    Ночью бьют орудья корпусные...
====================================    Снова мимо. Значит, в добрый час.
====================================    Значит, вы и в эту ночь в России —
====================================    Что вам стоит — вспомнили о нас.

====================================    Может, врут приметы, кто их знает!
====================================    Но в Одессе люди говорят:
====================================    Тех, кого в России вспоминают,
====================================    Пуля трижды бережет подряд.

====================================    Третий раз нам всем еще не вышел,
====================================    Мы под крышей примостились спать.
====================================    Не тревожьтесь — ниже или выше,
====================================    Здесь ведь все равно не угадать.

====================================    Мы сегодня выпили, как дома,
====================================    Коньяку московский мой запас;
====================================    Здесь ребята с вами незнакомы,
====================================    Но с охотой выпили за вас.

====================================    Выпили за свадьбы золотые,
====================================    Может, еще будут чудеса...
====================================    Выпили за ваши голубые,
====================================    Дай мне бог увидеть их, глаза.

====================================    Помню, что они у вас другие,
====================================    Но ведь у солдат во все века,
====================================    Что глаза у женщин — голубые,
====================================    Принято считать издалека.

====================================    Мы вас просим, я и остальные,—
====================================    Лучше, чем напрасная слеза,—
====================================    Выпейте вы тоже за стальные
====================================    Наши, смерть видавшие, глаза.

====================================    Может быть, они у нас другие,
====================================    Но ведь у невест во все века,
====================================    Что глаза у всех солдат — стальные,
====================================    Принято считать издалека.

====================================    Мы не все вернемся, так и знайте,
====================================    Но ребята просят — в черный час
====================================    Заодно со мной их вспоминайте,
====================================    Даром, что ли, пьют они за вас!

====================================    1941

====================================    Константин Симонов. Собрание соч. в 6 т.
====================================    Москва: Художественная литература, 1966.


------------------------------------
НЕ ЗГАДАЮ Я…
-----------------------------------------
(перевод на украинский язик: Николай Сысойлов)

***

Не згадаю я, добу чи десять
Не спимо', згубивши лік ночам.
Ви у схожій на Мадрид Одесі
Побажайте щастя москвичам.

Днем, по краплі націдивши з фляжки,
Сотий раз піднявшись у штики,
Здерши закривавлені тільняшки,
Мовчки помирають моряки. 

Ніччю б’ють гармати галасливі…
Знову мимо. Значить, в добрий час.
Значить, ви сьогодні там, в Росії –
Що вам варто – думали про нас.

Може, нісенітниця, хто знає!
Та в Одесі вчили так мене:
Тих, кого в Росії хтось згадає,
Куля тричі поспіль обмине.

Третій раз усім нам ще не вийшов,
Ми під дахом спати уляглись.
Не тривожтесь – нижче ліг чи вище,
Не вгадати тут безпечних місць.

Ми сьогодні випили, як вдома,
Коньяку московський мій запас;
Хлопці з вами зовсім не знайомі,
Та охоче випили за вас.

Випили за радощі весільні,
Вірячи й у свій чудесний час…
Випили за очі ваші сині,
Дай їх бог побачити ще раз.

Ваші очі інші, теж красиві,
Та живе легенда крізь віки:
У жінок, що ждуть нас, – очі сині,
Вірять в це солдати й моряки.

Просимо, сердечні королеви,  –
Відштовхнувши марні сльози геть, – 
Випийте за наші за сталеві
Очі, що дивилися крізь смерть.

Їхній колір інший, несуттєво,
Вірять наречені всіх віків:
Очі – дерзновенністю сталеві
У солдатів всіх і моряків.

Поверне'мся не усі ми, знайте,
Тільки просять хлопці – в чорний час
Їх зі мною разом споминайте,
Не даремно ж п’ють вони за вас!

**
Николай Сысойлов,
21.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета

================

С ударениями
------------------------------------
НЕ ЗГАДАЮ Я…
-----------------------------------------
(перевод на украинский язик: Николай Сысойлов)

***

Не згада'ю я, добу' чи де'сять
Не спимо', згуби'вши лік ноча'м.
Ви у схо'жій на Мадри'д Оде'сі
Побажа'йте ща'стя москвича'м.

Дне'м, по кра'плі націди'вши з фля'жки,
Со'тий раз підня'вшись у штики',
Зде'рши закрива'влені тільня'шки,
Мо'вчки помира'ють моряки'. 

Ні'ччю б’ю'ть гарма'ти галасли'ві…
Зно'ву ми'мо. Зна'чить, в до'брий час.
Зна'чить, ви сього'дні там, в Росі'ї –
Що вам ва'рто – ду'мали про нас.

Мо'же, нісені'тниця, хто зна'є!
Та в Оде'сі вчи'ли так мене':
Тих, кого' в Росі'ї хто'сь згада'є,
Ку'ля три'чі по'спіль обмине'.

Тре'тій раз усі'м нам ще не ви'йшов,
Ми під да'хом спа'ти улягли'сь.
Не триво'жтесь – ни'жче ліг чи ви'ще,
Не вгада'ти тут безпе'чних місць.

Ми сього'дні ви'пили, як вдо'ма,
Коньяку моско'вський мій запа'с;
Хло'пці з ва'ми зо'всім не знайо'мі,
Та охо'че ви'пили за вас.

Ви'пили за ра'дощі весі'льні,
Ві'рячи й у свій чуде'сний час…
Ви'пили за о'чі ва'ші си'ні,
Дай їх бог поба'чити ще раз.

Ва'ші о'чі інші, теж краси'ві,
Та живе' леге'нда крізь віки':
У жіно'к, що ждуть нас, – о'чі си'ні,
Ві'рять в це солда'ти й моряки'.

Про'симо, серде'чні короле'ви,  –
Відштовхну'вши ма'рні сльо'зи геть, – 
Ви'пийте за на'ші за стале'ві
О'чі, що диви'лися крізь сме'рть.

Ї'хній ко'лір і'нший, несуттє'во,
Ві'рять нарече'ні всіх вікі'в:
О'чі – дерзнове'нністю стале'ві
У солда'тів всіх і морякі'в.

Поверне'мся не усі ми, зна'йте,
Ті'льки про'сять хло'пці – в чо'рний час
Їх зі мно'ю ра'зом спомина'йте,
Не даре'мно ж п’ю'ть вони' за вас!

***
Николай Сысойлов,
21.08.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета

================