Той інший вірш... Забутий інший вірш...
Який не встиг я записати вчасно.
Який палав емоціями рясно.
Він вже не мій. Не повернеться більш.
Та хтось його пізнає від небес.
І хтось його почує і запише.
Не я один на світі пишу вірші.
Не я один торкаюся чудес.
А що моє – то і скажу лиш я...
Так Бог велить, і так шепоче небо.
І, як не встигну, – сумувать не треба.
Мій вірш – лиш мій, як доля – лиш моя...
Той iнший вiрш. Забутий iнший вiрш
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116082104939
Свидетельство о публикации №116082104939
Рецензии