В День поза часом, злетіти вище птаха,
Поринути у зелень вікових Карпат.
Проміння сонячні плести у коси втіхи.
Гадати, бачити і до, і після втрат.
Тим хто дійшов подарувати сині квіти.
Їх слід назавжди в мареві стежок.
І на вершині повідати, ворожити.
Це лишній день, чи може другий крок.
Таки щось знали стародавні майя,
Можливо розуміли, час не циферблат.
У їх календарі один день раю,
Так знадобився в коліщатах дат.
День поза часом на Обавському каменi
© Copyright: Юрий Терен, 2016
Свидетельство о публикации №116082009997
Свидетельство о публикации №116082009997
Рецензии
