Треба похмелитись

Проснулась вранці… Де? Не знаю,
хоча лягала вчора скраю,
була вже пізняя пора,
біля Івана, чи Петра…

Ще й голова болить нестерпно
і ліва ніженька затерпла.
В очах розходяться круги,
а тому тут не до ноги.

Постійно мозок думка свердлить –
як Манька та Івана терпить,
коли спиртного він за день
вживає літра три?.. ОлЕнь!

Я ж говорила йому лишень,
що хоч би пляшечку залишив
на ранок щось із шмурдяку,
не бігти ж зранку до шинкУ.

Так ні, дожер останню фляжку,
а потім ще й прикінчив бражку.
Зірвав із шиї мій кулон
й допив Петрів одеколон…

Тепер потрібно щось гадати
й погоди з моря виглядати
поки проснуться... Той Петро,
теж добрий, біс йому в ребро.

Найкраще Маньці, відучора,
уже їй по-коліна море.
Все рівно, друзі чи знайомі,
бо під столом лежить у комі.

А в мене тут одні проблеми,
це вам не Маньчині дилеми.
Усі підстави є журитись,
бо край як треба похмелитись!

20.08.2016