Зажурилась, причаїлась...
Місяць ходить небосхилом.
Ніч, заснула, знов наснилось,
Як у небі під вітрилом,
Як у морі під зірками,
Між хмарин та крізь печаль,
Як в долоні та струмками,
Серцю б там знайти причал.
Там, де знов жаркі світанки.
Там, де є в душі вітрила.
Там, де ніч в полон обійм
Знов несе тебе на крилах.
Зажурилась,... Причаїлась.
І думки та місяць небосхилом.
Так замріялась...втомилась.
Ніч прийшла і знов наснилось...
Зажурилась
© Copyright: Михаил Данихленко, 2016
Свидетельство о публикации №116081904859
Свидетельство о публикации №116081904859
Рецензии