за що таке життя менi?

під поглядами невблаганних хмарочосів
проходить повз неначе не моє життя,

у місті, де мені немає місця,
у місті, що ридає, як дитя,

тож сповнена жаги та каяття,
я мчу щосили, затикнувши вуха,

туди, де так завжди приємно слухать
мелодію вечірнього буття,

де ти чужий й водночас найрідніший,
де дихається і співається сповна,

тож поки не ковтнула нас зима,
обравши мрію, я стрибаю у літак,

і він несе мене до безліч "так"
та жменьки неважливих "ні",

він відлітає у мені,
а приземляється в країні мрій,

що не дає оскаженіть,
в думках своїх же потонуть,

що пригорта мене одну,
а може то лише здалось,

я бачу берег, ось він, ось!
до нього ніби лише мить,

чому ж раптово так болить
душа того мандрівника,

що від думок своїх тіка,
що вже давно не знає сну?

бо бачить там лише одну
покинуту їм батьківщину,

батьків своїх та всю родину...

за що йому таке життя:
не знати спокою й злиття

ні в ріднім краї,
ні на чужині?

за що таке життя мені?