невилiковно вiльна
не блукатиму вулицями міста твого,
не чекатиму вдома із болем на серці,
не стрибатиму з відчаю через тебе в вікно.
і забуду ту посмішку, що для мене лиш сяяла,
та парфуми, які дарувала колись,
чи любила не знаю, та часу я не згаяла,
і за все, що було, дуже вдячна тобі.
втім кохатиму іншого, даруватиму щастя
і життя своє навіть йому присвячу,
як шкода, що ніколи прочитати не вдасться
тобі віршів моїх через мову чужу.
відпусти мене, любий, можеш навіть ненавидіти,
якомога скоріш розірвавши зв'язки,
все одно я не зможу надій твоїх справдити,
бо вільніша за вітер й переповнена мрій.
Свидетельство о публикации №116081901469