Пробач мені, що я далеко,
У ці лихі страшні часи,
Я відлетіла, як лелека,
У вирій іншої краси.
Тут не стріляють і не б'ються,
Не помирають за любов
До Батьківщини та свободи
І не страждають від 2 мов.
Проте питають, як так сталось,
І, мовляв, їм тебе шкода,
А я кажу, що сподіваюсь,
Підніметься з колін вона.
Підніметься, хоч і заплаче,
Та скривдити себе не дасть,
Бо знову в кайдани куватись -
То найстрашніша із невдач.
За неї борються козаки
Та наймужніші із жінок,
А ті, хто ляжуть спочивати,
Будуть героями казок.
Вона незламна ж бо, завзята,
Її підтримав увесь світ,
Та все ще ллється кров солдатів,
Поки цвіте вишневий квіт.
пробач
© Copyright: Тали Ра, 2016
Свидетельство о публикации №116081901323
Свидетельство о публикации №116081901323
Рецензии