Чи пам"ятаєм ми Шевченка?
Чи ще шануєм Кобзаря?
Чи ще жива Вкраїна-ненька?
Чи,може,згасла вже зоря?
Хоча минуло двісті років,
Й кріпацтва вже давно нема,
Реве й понині Дніпр широкий,
Горами хвилі підійма!
За плугом вже давно не ходять
І при свічках вже не прядуть,
Та ниви й досі щедро родять
Й хрущі над вишнями гудуть.
Барвінок стелеться хрещатий,
Вночі щебечуть солов"ї,
Співають і тепер дівчата,
І думи маємо свої!
-Щоб не повчали нас,як жити,
Не сиротіли,щоб,хати,
Щоб матерям всміхались діти
І щоб не чубились брати!-
Ото ж,єднаймось,браття милі,
Як заповів колись Тарас
Й хай згинуть всі в Дніпровій хвилі
Хто хоче посварити нас!
Украине. На украинском языке
© Copyright: Антонина Подкуйко, 2016
Свидетельство о публикации №116081807656
Свидетельство о публикации №116081807656
Рецензии