послухай...
привиди снів – дивний світ…
ми – не ми?.. десь у вчора –
мрії скінчили політ…
створена пам'ять нами
проситься в вірші сама,
зцілить зуміє рани
м’ята прим’ята сльоза…
море лоскочуть хвилі,
з іншого берега ти
з вітром надії линеш,
зводить Любов мости…
просто пірнувши у душу,
сумнів розвієш мій…
б’ється, як серце слухай,
спокій, не біль навій…
Свидетельство о публикации №116081701034