Васыль Симоненко Поэт

Васыль Симоненко «Поэт»
(перевод Владимира Туленко)

Я жил не раз, но разным человеком,
Не раз я воскресал и умирал.
Порой огонь сердечный зажигал,
Боль утаил в пожарах я навеки.

Когда невесело влачили жизнь свою,
Закованные, не имея мнения.
- Мартыновы под ваши сновидения
Стреляли на дуэли в грудь мою.

Не умирал я, туго был привязан,
Меня, как пса, держали холуи.
В подвале тёмном где-то рядом с вами ,
Сослав на отдалённый край земли.

Но будет видно… и не мне лишь одному:
Я не прислуживал нигде и никому!

*****
Василь Симоненко «Поет»

Я жив не раз, хоч не в одній оправі,
Вмирав не раз і знову воскресав,
Серцями людськими, мов кременем, кресав,
Втопивши біль у віковій заграві.+

Тоді, як ви плелися невеселі,
Опутані кайданами, в катівні,
— Мартинови під ваші сни наївні
Мені стріляли в груди на дуелі.

Я не вмирав. На прив’язі міцному
Мене, мов пса, покірні холуї
Тримали в закутку холодному, тісному,
Закинувши в віддалені краї.

Та не піддавшись зарібку легкому,
Я не прислужував ніколи і нікому.
03.02.1956