Я рідко дивлюся увечері в дзеркала холод.
Ми протягом дня одне одного встигли втомить.
І ввечері може привидітись втомлене, кволе.
І це не на радість, хоча промайне лише мить.
Уранці – ми друзі. Всміхаємося і жартуєм.
Ми сповнені сил і енергії. Рвемось у бій.
І ми одне одного іноді навіть рятуєм –
Підморгуємо одне одному порухом вій.
А щось цього вечора кинулись наші долоні
Робити старанно забуту роботу одну...
Малесенька зірка срібляста вчепилася в скроню,
І стільки вже років ніяк її не прожену...
Срiблястi нотатки, або Дзеркальне
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116081600113
Свидетельство о публикации №116081600113
Рецензии
