наостанок...
ти стрибаєш разом із краплинами на карнизі,
відчиняєш вікно, пропускаєш цю музику крізь себе,
мрієш диханням весни і співає закохане серце…
відпускаєш душу за обрій, об’єднуєш мрії із Мрією
наповнюєшся променистим пробудженням Віри!..
перелічуєш усі хвилини його мовчання,
труїтиме біль усілякими запитаннями
все шукатимеш виходу сльозам печалі,
та ніяк не знаходитимеш… по якому ж то праву:
дивитимешся на небо, а падатимеш донизу?..
Свидетельство о публикации №116081601109
Артур Грей Эсквайр 17.08.2016 21:17 Заявить о нарушении
Виктор Сурженко 22.08.2016 05:37 Заявить о нарушении