Хлiбне пожнив я
Співає щось таке гірке.
Той птаха знає, певно знає…
Він знає, що життя хитке.
Цей птаха бачив міць і силу,
Збирались як молодики.
Жнива ішли, жінки співали,
А їх бомбили літаки.
А їхні діти коло двору
Ще грались, бо були дітьми.
І їм то в радість, їм то впору
Лежати до гори грудьми.
Все розглядати, як над ними
Кружляють дивніі птахи.
А потім гАласом, щосили
Кричати разом – літаки!
А потім смерть, калюжі крові
Той птаха бачив і летів.
Він дзвінко, на пташиній мові
Хтів попередить дітлахів.
А потім стихло все… і гірко
Вночі трель лилась солов’я.
Життя, він знав, крихке та хитке,
Неначе хлібне пожнив’я.
Свидетельство о публикации №116081506536
Артур Грей Эсквайр 15.08.2016 16:25 Заявить о нарушении
Ая Садовская 15.08.2016 16:33 Заявить о нарушении