Утрьох

Ти плачеш за ним,
Кожну хвилину і кожну мить.
Капають сльози вже й з тих перин,
Вмийся, подумай, посидь.

Чому ж ти одна?
Чому зараз, не в інший час?
Ти подумай, ким ти стала сама,
Подумай, чому натягаєш гори прикрас.

Подумай, де віра й любов,
Подумай, де серце щасливе,
Забудь в думках своїх тих промов,
Згадай перший час несміливий.

Згадай поцілунки найперші,
Згадай ніжність і чар очей,
Зроби гордості ти по-менше,
Зустріньтесь в одну з ночей.

Ти не бійся, любов твоя
Допоможе відкрити знову
Двері в ваше з ним небуття,
А він, звичайно ж, дасть згоду.

Ти просто будь з ним,
Поверни йому себе,
Хай він більше не буде сумним,
А прикраси хай вітер зірве.

Вітер першої ніжності,
Вітер любові.
Їй не потрібне гниле життя,
Вона чекає вашої свіжості,
І лиш три слова у вашій промові.

Ви не кидайте себе,
Бережіть вас обох,
І ніхто хай вас не краде,
Скоро доведеться вже жити втрьох.