Всему свое время

Всьому свій час.

Бабуся ще була не так стара. 
Прудка в ногах, струнка і говорлива. 
Ій , іноді, кричала дітвора 
не бабо, " Тітко!" Ой, вона раділа!

Кидали погляди чоловіки - 
зі спини іще гарна молодиця. 
Бабуся рада, хоче три віки
подобатися , тож і чепуриться.

Спідничка модна вище над коліна,
цибаті ноги жилами повиті.
І по плечах розпущені космини- 
оце такий з бабусі модний витвір.

І ще й не спить ночами. Встане. Ляже. 
Думок  у голові,  як бджіл роями.
Лиши мене, нечистий, сину вражий!
Відстань,  йди до своєі мами!

Поспати  дай! Заморена, нічому вже не рада.
Як день наступний  із утомою прожити?
А він, вже, тут як тут,  і старушенціі дає пораду:-
 Бабуська, вже лишай чудити!

Вдягнись за віком, ти вже не дівиця.
Поглянь-  глибоке декольте у зморшках.
Цибаті ноги відкрива міні -спідниця...
І, досить,  вже ходити по ворожках.

Якщо до цього часу принц не прискакав
на білому коні , як те так часто снилось, 
то досить плакати тихенько у рукав-
зверни увагу на онуків  милих.

Всьому свій час.  І він, якщо, пройшов -
міняйся відповідно новим формам.
Людей  смішить заквітчаний  горщок, 
що кашкою повинен бути повний...

липень- серпень 2016 р