Фотозйомками душу медом залікувати полюбляєм
Знаючи, що тони кілометрів порожнечі в тій горе-душі
Кожен ковток повітря ніби для когось іншого зберігаєм
І в барі
На столі в стакані...
горе те лиш краплею на дні
Але ж ніхто нам не казав, що легко буде... буде казка
Й під ноги килимки навряд чи те життя застелить
Особисто для мене не важлива така вже ласка
Я вірю лише в те життя, що таких як я стерпить
У вісім, може ще й раніше зранку розбудить
Засвітить ліхтарі моєї іншої вже душі
Нестерпна гаряча хурделиця мене полюбить
Прокинусь я вже іншим,
де інші снігурі
P.S
Колись не запитавши, ввірветься в двері щастя... Буде злим, брудним та некрасивим... Запитайте де так довго ходило, й воно заплаче. Заплаче щирими в колір хрому морями сліз із солі... Й добро в очах промайне, чиста душа та стане видною... красивою стане....
Це ти!
Невже себе не впiзнав?
© Copyright: Мокренко Хром Олег, 2016
Свидетельство о публикации №116081402244
Свидетельство о публикации №116081402244
Рецензии