Тебе нема вже стільки днів.
А я ще є. Мені болить.
І я б дізнатися хотів,
Як ти проводиш кожну мить.
Що відчуваєш, як живеш
І що у тебе в голові.
І чи сумуєш ти?
- "Авжеж", -
Лунає голос твій в мені.
А чув його я тільки двічі,
Раз бачив міміку твою.
І саме через це обличчя
Програла смерть моя життю.
Мене ти часто рятувала,
Давала сили та тепло,
Яке так ніжно зігрівало,
Коли в моїй душі пекло.
З тобою думав, що все можу,
Що все я можу у житті,
Свої невзгоди переможу..
Як раптом:
- "...не пиши мені...".
______________________________
Начат позавчера.
Доработан сегодня после "прекрасного" вчера.
Неожиданный поворот...
Авжеж
© Copyright: Милош, 2016
Свидетельство о публикации №116081307138
Свидетельство о публикации №116081307138
Рецензии