* * *
Виглядає мама сина із війноньки:
Він один, синочок, та іще дві доньки.
Забрали у доньки в АТО чоловіка…
Повернувсь додому, але вже каліка.
А старшої доньки відправили сина –
Хоча він у неї єдина дитина.
Дуже прикро жити, з війни виглядати,
Адже ж невідомо, чи верне до хати.
Навіть я не знаю, чи ще їх побачу,
Та усе ж надії нізащо не трачу.
Богу же молюся я щодня, щоночі…
Уже й сліз немає, виплакала очі.
Уже трісне скоро серце від розпуки,
Та щораз я звожу до Господа руки.
Я його благаю, щоб війна скінчилась,
Щоб живі були всі, щоб у мирі жилось…
13. 08. 2016.
Вигляда мама сина...
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2016
Свидетельство о публикации №116081306832
Свидетельство о публикации №116081306832
Рецензии