А хтось відповість мені: може, ти й є – моя доля?
Така – непоступлива і неслухняна, стійка?
В якої є те, що не люблять мужчини – це воля?
Яка в спілкуванні – потрібна, але не легка?
Та я – не боюсь. Не сприймаю тебе, як загрозу.
Ти – гостра на слово, а я – так люблю гостроту.
Зізнаюсь, мене і приваблює саме твій розум.
І ще – я все знаю про долю твою непросту.
А доля твоя... Я сприймаю її, як заслугу.
Як терни. Як хрест, під яким не зламалася ти...
Я – поруч. Ти – поруч. А раптом, як стрінуться руки,
синонімом «доля» не стане в рядок «самоти»?..
Я - поруч. Ти - поруч, або Доля та синонiми
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116081306733
Свидетельство о публикации №116081306733
Рецензии