Назавжди

Брості долу схилились в уклоні
І торкаються листям води.
Ми неначе в якомусь полоні
Щастя плину і часу ходи.

Щем у серці мов птах білокрилий.
Відчуваю тих крилець биття.
Назавжди ми з тобою, мій милий.
І назавжди доль наших злиття.

                13.08.2016


Рецензии
Здравствуйте, Надежда!
Хорошее стихотворение, но не может быть "щастя плину". Может быть плин часу. Поработайте над этими строками.
С уважением,

Ладомир Михайлов   14.08.2016 13:07     Заявить о нарушении
Здравствуйте, Ладомир!
Спасибо за отзыв.
/Плинути може час, човен у відкрите море, кача по воді і таке інше./
С уважением к Вам,

Надежда Рубинская   22.08.2016 20:02   Заявить о нарушении