Здавалося б, ст льки часу пройшло
І вже давно все вирішили ми
Адже дуже далеко все зайшло
Та водночас ми такі смішні
Бо це наше маленьке «нічого»
Висить над нами великим тягарем
І чавить роблячи такого сумного
Й маленького… я стаю викрадачем
І не чогось, а свого власного спокою
Бо 10…100 разів все обговорювалось
А я все мрію стати твоєю затокою
Хоча ще трохи часу потрібно, щоб все загоїлось
2014
Свидетельство о публикации №116081208832