І знову дивлячись в вікно
Шукаю відповідь очами
Відчувати так легше тепло
І розібратись зі своїми думками
Одна… і це мене хвилює
Я знову залишилася сама,
Без друзів – це більш за все турбує
Це все повторюється, як клята та зима
Коли все білим замітає
З надією на нове життя
Та це примара і хто знає
Позбудусь чи того сміття
Що непотрібними звуться думками
Котрі мені зовсім нещадно
Просвердлили душу дірками
Що боляче мучать так безпорадно
2014
знову дивлячись в в кно
© Copyright: Маргарита Ревина, 2016
Свидетельство о публикации №116081208799
Свидетельство о публикации №116081208799
Рецензии