Докори Сумлiння Шурiка
Сердешний вогник мій вже майже згас!
Де є терпіння щоб залишитись з тобою?
Слизький я безнадійний ловєлас!
Ще вчора ти ж була моя єдина!
І в полум'я і в лід готовий був я бігти.
Яка ж я безсердешная скотіна!
Тепер не відчуваю я від того й кріхти.
Ой, може і попустить якось спозаранку,
Побачу все у світлі та вдихну о2 у мозок.
Дожити б без ексцесів до світанку,
Та що ж я за нєлєпий отморозок.
Свидетельство о публикации №116081200488