Невже прокинемось
В пітьмі лихої вежі
І чари скинемо
І партій божество?
У бій системний
Під обвал мережив
Мізерних справ
Примирення зійшло.
Не схибиш волі...
У полон могили,
Мій добрий хлопче,
Ти навіки ліг,
Не бракувало честі,
Ніжності і сили,
Собі не зрадив,
Вистояти зміг.
Ворожий біль
Тобі прийнять несила,
Дитино мила,
Воїн-захисник,
Тепер твій дім -
Оця сира могила,
В жахливій пащі -
Материнський крик.
Проклята згуба
У полон країни
Тобі на шиї
Зашморг затягла,
А на душі і в селищах -
Руїни
Відсутності надії
І тепла...
Невже прокинемось...
© Copyright: Елена Мамчич, 2016
Свидетельство о публикации №116081200172
Свидетельство о публикации №116081200172
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.